Віталій Лисак – другий в історії українського спідвею гонщик, який відважився на далеку поїздку до Аргентини, щоб протягом всієї зими підкорювати тамтешні гареві доріжки. Після невдалого старту вихованець рівненської школи спідвею почав додавати в результатах, і вже після п’ятого етапу змагань впевнено входить до ТОП-10 генеральної класифікації. Про те, як живеться йому за декілька тисяч кілометрів від рідної домівки, де і в яких умовах мешкає, чим харчується, про особливості підготування доріжки перед і під час гонок, а також багато іншого – про все це розповів Віталій в ексклюзивному інтерв’ю нашому сайту.
Як тобі живеться в Аргентині?
- Живеться дуже добре. Тут приємні і доброзичливі люди. Щоправда, не всі… Але в більшості випадків оточують хороші)
Вже знайшов собі друзів?
- Звісно! В основному спілкуюся з Міленом Маневим і аргентинцями – Джонатаном Ітурре, Себастіаном Клементе, Лукасом Торресі.
На якій мові спілкуєтесь?
- Виключно на англійській! Хоч в мене з нею не дуже добре, однак один одного розуміємо чудово!
Де проживаєш, чим харчуєшся?
- Живемо в місті Байя-Бланка неподалік від порту. Інколи купую собі готову їжу. Та в більшості випадків готую сам. Переважно – салати, спагетті, курятина, свинина, яловичина, картопля. Також в моєму раціоні дуже багато фруктів. Та все одно, дуже не вистачає українського борща і сала з чорним хлібом!!!
- Подобається їхня кухня?
- Загалом, так. Особливо ”Асадо” – це блюдо, в яке входить декілька видів м’яса – курятина, свинина, яловичина, баранина. Загалом, по бажанню.
- Як добираєтесь на гонки в інші міста?
- Є спеціальний бус, який виділяють організатори змагань. Найбільша відстань – 450км. Поки-що всі гонки відбувались в Байя-Бланка і Касересі. Дві наступні, якщо все-таки пощастить з погодою, будуть проходити в тому ж Карлос Касересі і Колонії Барон.
Яка доріжка сподобалась тобі найбільше?
- Мені подобаються обидві доріжки. В Колонії Барон ще не були.
Як оціниш стан готовності доріжок?
- Загалом, дуже добре підготовлені.
Чи є якісь особливості в них?
- Вони тверді, рівні, проте значно коротші від більшості європейських, зате місцями трішки ширші. А найбільша особливість полягає в тому, що поливають їх виключно соленою водою!
А що дає солена вода?
- Абсолютно нічого хорошого! Найбільше страждає техніка… Після гонки, коли мотоцикл постоїть до ранку, місця, де голий метал, відразу покриваються ржав чиною.
Що головніше для цих доріжок – добрий старт чи швидкий мотоцикл?
- В принципі, і старт, і швидкість по дистанції.
Як тобі аргентинські фанати?
- Вболівальники хороші. В більшості випадків нас, європейців, підтримують на тому ж рівні, що і своїх гонщиків.
Якщо реально оцінити ситуацію по п’яти етапах. Є шанс поборотись хоча б за подіум на одній з гонок?
- Звичайно! Реально це було зробити навіть в останній гонці. Але дефект мотоцикла не позволив продовжити боротьбу за нагороди. Протягом етапу двічі злітав задній ланцюг. Не розумію, в чому справа. Саме тому і не поїхав у півфіналі турніру.
Та все одно радує те, що результати з кожною гонкою йдуть вгору!
- Так, це справді тішить!
Різдвяна вечеря у тебе була?
А Новий Рік як зустрічають в Аргентині?
- Тут абсолютно не так, як в нас. В Україні все набагато краще і веселіше. На столах в нас значно більше страв. Зустрічали разом з Маневим і аргентинськими друзями.
Коли їхав до Аргентини, не думав над тим, що це шанс показати себе, і в перспективі підписати контракт з якимось польським чи іншим клубом?
- Ні, навіть таких думок не було. Основна мета – здобути досвід і накат, підготуватися до нового сезону. Ну, і, звісно, світ подивитись!
Скільки ще етапів планують провести організатори?
- Перед стартом змагань планувалось 15. Скільки ще буде – невідомо. Тут дуже багато плутанини навіть між заїздами, коли не можуть визначитись, хто повинен виїжджати на доріжку. Немає такої організації, як в Європі. Вже не один раз гонки переносились через якісь проблеми. А ще дощі досить часто впливають на календар. Тому конкретно нічого сказати не можу.
Які гонорари обіцяють за турнір?
- Все залежить від контракту того чи іншого спортсмена. Він підписувався з кожним індивідуально. Тому сталих і конкретних сум немає.
Скільки коштує квиток на гонку? І на скільки це ”б’є” по кишені аргентинським вболівальникам?
- На аргентинські гроші – це від 100 до 250 песів. Орієнтовно це виходить десь від 7 до 20 доларів США. За їхніми мірками, це не дуже дороге задоволення!
Чи бачиш перспективу хоча б в одного аргентинця стати ТОП-гонщиком світу найближчим часом?
- Відверто скажу, що таких поки-що немає.
Автографів і сувенірної продукції вже багато роздав?
- Достатньо! З сувенірної продукції прихопив з собою фотокартки. Розійшлися – на ”ура”!
Чи хотів би жити в Аргентині?
- Звісно, всюди добре, де нас немає! Але до рідного краю завжди буде тягнути. Тому відповідь однозначна – ні!
Коли повертаєшся на Україну?
Ну, в такому випадку хочеться від імені всіх вболівальників України побажати тобі вдалих наступних етапів, і хоча б на одному з них ”заїхати” на подіум!
- Дуже вдячний! При нагоді хочу передати привіт усім рідним, близьким, друзям, спонсорам, і тим, хто мене підтримує і вболіває за мене!
|
